Кобрин Діана (студентка МСДз-31)
* * * * *
Красивий, щедрий рідний край і мова наша солов’їна.
Люби, шануй, оберігай – усе, що зветься Україна!
* * * * *
Я закохана палко, без міри
У небачену вроду твою.
Все, що в серці натхненне і щире,
Я тобі віддаю.
Ти дала мені радісну вдачу,
Кров гарячу пустила до жил.
Я без тебе нічого не значу,
Ніби птиця без крил.
Кожну хвилю у кожну днину
Гріє душу твоє ім’я,
Ненаглядна, горда, єдина,
Україно моя.
__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
З нами правда, з нами сила, і земля наша! Слава захисникам української землі! Україна – понад усе!
__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Два тижні війни… У кожного із нас бракує слів, щоб описати біль , яку ми відчуваємо, біль кожного із нас, біль мами, сина, дочки, біль українського народу.
Ворог продовжує обстрілювати з літаків наші міста та села, школи і лікарні, мирне населення, ні в чому не винних дітей.
Це наш спільний біль про який не можемо мовчати.
Але так само нам забракне слів, щоб описати хоробрість наших захисників! Два тижні ми протистоїмо і перемагаємо супротивника!
Ми захищаємо не тільки свою землю, але і відстоюємо свою свободу, свої цінності.
Найбільше наше бажання сьогодні – МИР
Нехай у жодному місті України ніколи більше не буде війни. Ми пишаємось нашими воїнами і щиро віримо у перемогу.
